Миколаївська обласна
державна адміністрація




Важлива інформація для громадян, вимушених залишити свої оселі.

Діяльність підпільників у місті Миколаєві під час Другої світової війни

17 квітня 1943 р. на окуповану нацистами територію поблизу с. Червоне Нововоронцівського району Миколаївської (нині Херсонської) області з літака на парашутах висадилася розвідувальна група Українського штабу партизанського руху у складі трьох осіб: керівника групи Кирильченка Феофана Михайловича (1923 р. н.), комісара групи Янєра Івана Степановича (1920 р. н.), радистки Бурлаченко Марії Іванівни (1922 р. н.).

Кілька днів розвідники переховувалися у будинку місцевого мешканця Костянтина Коваленка, потім перебралися на явку в будинку Терентія Розгонова, мешканця с. Ганнівка Великоолександрівського району. З 18 квітня по 10 червня 1943 р. група за допомогою рації передавала до Українського штабу партизанського руху відомості про противника та організовувала диверсії. Як у травні скінчилося живлення рації група розділилася: Ф. Кирильченко направився до своїх рідних у м. Миколаєві, а І. Янєр та М. Бурлаченко попрямували до родичів Янєра у с. Березнегувате.

У Миколаєві Феофан Кирильченко встановив зв’язок із членами вже знищеної на той час диверсійно-розвідувальної організації «Миколаївський центр» Копцовим Олександром і Захаровим Василем. Разом вони активізували осіб, які раніше брали участь у підпільній діяльності, а також залучили нових учасників. Кирильченко налагодив зв’язок із Дем’яном Юхимовичем Селівановим, колишнім інженером Миколаївського обллегпрому, який із 1942 р. співпрацював із «Миколаївським центром» і на трикотажній фабриці створив підпільну групу з п’яти осіб.

Д. Ю. Селіванов разом зі своєю групою вже встигли на той час виявити документацію, у т. ч. з грифом «таємно», яку у ході евакуації радянських установ не змогли завантажили до ешелону, та спалив її у печі на трикотажній фабриці. Також він зняв та сховав частину деталей обладнання фабрики. Тож коли Миколаїв окупували нацисти, обладнання виявилось некомплектним і не всі станки на фабриці змогли запустити в роботу.

Під час окупації Селіванов упродовж семи місяців працював директором фабрики, усіляко перешкоджаючи випуску промислового текстилю для війська окупантів. На початку 1942 р. його звільнили з посади, але в нього залишився на фабриці товариш – механік Незнамов. Через Незнамова із тої малої кількості виробів, що їх виготовляла фабрика, постачалися одягом підпільники й військовополонені. У березні 1943 р. під час підготовки нацистами майна фабрики для вивезення до Рейху члени групи Селіванова запакували для відправлення лише старі та непридатні машини, а працююче обладнання заховали.

Таким чином, навіть і після розгрому нацистами «Миколаївського центру» завдяки Феофану Кирильченку була активізована діяльність підпільників, серед яких відзначилася група Селіванова з трикотажної фабрики.

За документами Державного архіву Миколаївської області