Миколаївська обласна
державна адміністрація




Важлива інформація для громадян, вимушених залишити свої оселі.

Діяльність підпільників у місті Миколаєві під час Другої світової війни (групи Тарасова і Шапошнікова)

Серед підпільників в роки окупації у Миколаєві діяли групи, очолювані Тарасовим і Шапошніковим.
Іван Григорович Шапошніков, 1911 р. н., під час німецько-радянської війни перебував у лавах Червоної Армії, потрапив у полон і був відправлений до табору для військовополонених «Шталаг-364» у Миколаєві. У серпні 1942 р. був покараний за комуністичну агітацію серед військовополонених табору: півтора місяці перебував у слідчій камері табірної в’язниці. З листопада 1942 р. по березень 1944 р. працював перекладачем у табірному лазареті для військовополонених, уважно вивчав медичний персонал. У червні 1943 р. йому вдалося дізнатися адресу невеликої підпільної групи у місті, яка постачала військовополоненим-утікачам фальшиві документи. Шапошніков не мав права виходити з табору без конвою, тому повідомив адресу Тарасову, з яким до полону служив в одному полку.
Юрій Михайлович Тарасов, 1912 р. н., був військовим Червоної Армії, потрапив до табору «Шталаг-364» важко пораненим. Із табору Тарасова випустили через інвалідність і він влаштувався працювати в місті директором Миколаївського історичного музею.
Зустрічалися Тарасов і Шапошніков у міській бібліотеці, до якої останній мав право навідуватися як перекладач, але під конвоєм (таке ж право мали медики лазарету). Тарасов установив зв’язок із групою, здобував через її членів фальшиві документи, знайшов кілька конспіративних квартир, де могли переховуватися втікачі зі «Шталагу-364».
У липні 1943 р. до цієї групи приєдналася Віра Миколаївна Дорохольська, яка безпосередньо сприяла звільненню Тарасова з табору та влаштуванню його на роботу до музею.
На початку лютого 1944 р., через зраду одного зі звільнених полонених, Тарасову і Дорохольській загрожував арешт. До звільнення міста вони вимушені були переховуватися на одній з конспіративних квартир групи медиків Тайожного – у ямі-сховищі під будинком Ф. Ф. Михайлової. Їх роботу продовжила дружина Тайожного – Варвара Сергіївна Горяніна, котрій вдалося до 28 березня 1944 р. організувати втечу з табору 12 військовополонених. Усі вони отримали документи та гроші й були переправлені до квартир містян для переховування.
У грудні 1943 р. Шапошніков познайомився з двома «хіві» (нім. «Hilfswillige» – добровільні помічники Вермахту, яких набирали з місцевого населення на окупованих територіях): Миколою Івановим та Миколою Кузьмичовим, які добровільно пішли у «хіві» разом із дружинами для ведення підпільної роботи. Вони виводили військовополонених із табору, перевдягаючи їх у військову форму та постачаючи зброєю. Таким чином, утворилася група, яка згодом увійшла до складу групи медиків під керівництвом Тайожного.
За свідченнями Шапошнікова, за час роботи його групи (червень 1943 р. – березень 1944 р.) з миколаївського табору «Шталаг-364» було виведено понад 25 полонених, у т. ч. захисника м. Севастополя моряка Якова Чебанова, льотчика лейтенанта Петра Полторакова, перекладача штабу полку Миколу Волкова, кулеметника лейтенанта Олександра Раєвського, техніка лейтенанта Якова Морозова, льотчика лейтенанта Миколу Макарова, гвардії капітана Андрія Саричева, гвардії капітана медичної служби лікаря Тихона Петришина, капітана медичної служби лікаря Олега Кравченка. Останніми вийшли самі члені групи у повному складі та до моменту звільнення Миколаєва два з половиною тижні переховувалися у ямах-сховищах, організованих членами групи медиків Тайожного.

За документами Державного архіву Миколаївської області

Ілюстрації:
Фотографії військовополонених табору «Шталаг-364», звільнених учасниками миколаївського підпілля, а також штампи та печатки, виготовлені підпільниками, 1944 рік з фондів Державного архіву Миколаївської області