Миколаївська обласна
державна адміністрація
офіційний сайт

Обласна державна адміністрація

Районні державні адміністрації

Миколаївська обласна рада

Економіка

Регуляторна політика та підприємництво

Взаємодія з громадськістю

Консультації з громадськістю

Доступ до публічної інформації

Запобігання проявам корупції

Європейська інтеграція

Євроатлантична інтеграція

Адміністративні послуги

Центри надання адміністративних послуг

Громадська рада

Державні інформаційні ресурси

Реагування на критику

Децентралізація державної влади

Офіс розвитку Миколаївщини

Інформація для громадян, які переселяються з Донецької і Луганської областей, АР Крим та м.Севастополя

Очищення влади

Режим підвищеної готовності

Герої не вмирають

Конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності

Миколаївська обласна виборча комісія інформує

Інтерактивна мапа проектів будівництва

Державний кордон України

100-річчя державної служби України



Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим






�������� �������� ����������� ������ �� ����� �� 2020 ����







Важлива інформація для громадян, вимушених залишити свої оселі.
27 Листопада 2015

Щоб світ знав: правда про Голодомор в Україні

Тема: Події

 У четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів.

Голодомор 1932–1933 років – штучно організований та зумисно підтримуваний тоталітарним комуністичним режимом голод в Україні з метою придушення антирадянських настроїв та виступів проти колективізації на селі. Втрати України внаслідок Голодомору склали близько 4,5 мільйона осіб, з яких понад 3,9 мільйона – померлими від голоду і 0,6 мільйона – ненародженими. Понад 90% загиблих - етнічні українці.

Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про свій злочин вбивства голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво Радянського Союзу блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні, свідомо дезорієнтувало світову громадськість. Проте деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства мільйонів людей. Попри всі небезпеки, ризикуючи власними кар’єрами чи навіть життям.

Їх називають “Людьми Правди”. І цього року Україна особливо вшановує їх – за чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади.

Вільям Генрі Чемберлин (1897–1969) – американський журналіст, московський кореспондент бостонської газети «ChristianScienseMonitor», історик. У жовтні 1933-го подорожував Україною. Повідомлення з цієї мандрівки до Бостона він надсилав із осені 1934-го, коли назавжди залишив СРСР. Тоді ж вийшла його книжка «Залізна доба Росії». В окремому розділі про Україну він розповідав, що голод охопив територію з населенням 60 мільйонів, а кількість жертв становила 3–4 мільйона осіб. У 1944 році у Нью-Йорку вийшла ще одна книга Вільяма Чемберлина «Україна: пригнічена нація».

Малкольм Маґґерідж (1903–1990) – британський журналіст, автор низки статей із описом голоду в Україні та роману «Зима у Москві», виданого у 1934 році. У 1933 році дістався до охопленої голодом України. Завдяки його репортажам Великобританія дізналась про голод.

Улас Самчук (1905–1987) – український письменник. У 1934 році Самчук завершує роботу над романом «Марія» – першим художнім твором на тему Голодомору, який має посвяту «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932–1933».

Ґарет Джонс (1905–1935) – британський журналіст. 29 березня 1933 року Ґарет скликав прес-конференцію в Берліні, на якій уперше публічно заявив про Голодомор. Автор понад 20 статей на тему голоду. Він тричі побував у Радянському Союзі, востаннє – у березні 1933 року. Порушивши заборону на в’їзд іноземним журналістам до України, нелегально здійснив поїздку Харківською областю. Прес-реліз був опублікований багатьма газетами, зокрема «NewYorkEveningPost» та «ManchesterGuardian». Всього Джоунз до 1935 року видав декілька десятків статей на тему голоду та побаченого в голодній Україні.

Джеймс Мейс (1952–2004) – американський історик, голова Комісії Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду, автор безлічі публікацій про Голодомор. У результаті роботи Комісії зі збору свідчень опубліковано тритомник майже двох сотень усних свідчень про голод в Україні.

Йоган Людвіґ Мовінкель (1870–1943) – Прем’єр-міністр Норвегії, Президент Ради Ліги Націй у 1933 році, який виніс питання Голодомору на розгляд Ради Ліги Націй.

Олександра Радченко (1896–1965) – вчителька з Харкова, свідок Голодомору, автор щоденника, в якому описала перебіг тих страшних подій.

Марко Желізняк (1893–1982) – селянин-фотоаматор із села Удачне на Донеччині. Камера Желізняка зафіксувала розкуркулення та відбирання хліба. Зберігши знімки, він лише після смерті Сталіна написав коментарі до них.

Нестор Білоус (1889–1972) – колгоспний сторож із Харківщини (село Леб’яже), свідок Голодомору, автор щоденника.

Мілена Рудницька (1892–1976) – громадська активістка, депутат польського Сейму, автор статей на тему Голодомору. Мілена стала неофіційним послом, яка за допомогою офіційних і приватних зустрічей із представниками різних країн світу та керівників неурядових установ намагалася змінити суспільну думку та вплинути на Радянський Союз.
 
Рафаель Лемкін (1900–1959) – американський юрист, автор статті «Радянський геноцид в Україні», книги «Правління Осьових сил в окупованій Європі». Саме він уперше застосовував термін «геноцид» до Голодомору 1932-1933 років.
 
Віктор Кравченко (1905–1966) – колишній радянський функціонер, автор книг «Я обрав свободу» і «Я обираю справедливість». У 1944-му зумів втекти на Захід та опублікувати бестселер «Я обрав свободу», в якому описав колективізацію, Голодомор, Великий терор, свідком яких був.
 
Андрей Шептицький (1865–1944) – митрополит Української греко-католицької церкви. 24 липня 1933 року разом із вищим духовенством церкви проголошує відозву «Україна в передсмертних судорогах». У ній він закликає християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу голодуючому українському народові. Пастирське послання зачитали у греко-католицьких церквах як в Галичині, так і поза її межами. Про нечуваний злочин у радянській Україні митрополит поінформував Ватикан. Наступного дня після оголошення відозви 35 українських громадських організацій та партій об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги голодуючим.
 
Роберт Конквест (1917–2015) – американський історик-радянолог, автор книги «Жнива скорботи» – найґрунтовнішої наукової праці про Голодомор. «Жнива скорботи» з’явилися у 1986 році у престижному OxfordUniversityPress й до сьогодні залишаються найвідомішою у світі працею про Україну. Висновок автора полягає в тому, що селянство підрадянської України стало жертвою страхітливого експерименту – «терору голодом».
 
Володимир Маняк (1934–1992) і Лідія Коваленко-Маняк (1936–1993)– відомі українські громадсько-політичні діячі, публіцисти, журналісти. Вони одними з перших в радянській Україні почали досліджувати Голодомор. З 1987-го збирали документи та свідчення понад 1000 очевидців геноциду й у 1991 році видали «33-й: Голод: Народна Книга-Меморіал».
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті


Всі новини  →